Ось приклад, який трохи передасть мою думку. Припустімо, що син вправного лікаря натрапляє на камінь, через який він падає, і під час цього падіння ламає кінцівку. Негайно його батько приходить до нього, з любов’ю піднімає його, лікує його рани, використовуючи для цього всі засоби свого мистецтва, і незабаром його син, повністю одужавши, висловлює йому свою вдячність. Безсумнівно, ця дитина цілком має рацію, люблячи свого батька!
Але я зроблю ще одне припущення. Батько, дізнавшись, що на дорозі його сина лежить камінь, поспішає випередити його і прибирає його (так, що ніхто цього не бачить). Безперечно, цей син, який є предметом його передбачливої ніжності, не знаючи, від якого нещастя батько його врятував, не висловить йому своєї вдячності й любитиме його менше, ніж якби батько його вилікував… Але якщо він дізнається про небезпеку, якої щойно уникнув, хіба не любитиме він його ще більше?
Що ж, цією дитиною є я — предмет передбачливої любові Отця, Який послав Своє Слово не для того, щоб викупити праведних, а грішників. Він хоче, щоб я любила Його, бо Він простив мені не багато, а все. Він не чекав, поки я полюблю Його так сильно, як Свята Марія Магдалина, але хотів, щоб я знала, як Він любив мене любов’ю невимовної передбачливості, щоб тепер я любила Його до божевілля!…
Я чула, що не зустрічалося чистої душі, яка любила б більше, ніж душа, що кається. Ах! Як би я хотіла спростувати ці слова!
Свята Тереза з Лізьє, Рукопис А, 38v°–39r°.
Переклад Амічі ді Лаццаро
© Tutti i diritti riservati. Riproduzione consentita solo chiedendo permesso a info@amicidilazzaro.it
(non verrà concesso a siti con pubblicità/ads o per usi commerciali)
© All rights reserved. Reproduction allowed only with permission from info@amicidilazzaro.it
(it will not be granted to sites with advertising/ads or for commercial uses)
