Дякую тобі, жінко-матір, яка стаєш лоном для людської істоти в радості й муках неповторного досвіду, що робить тебе Божою усмішкою для дитини, яка приходить у світ, провідницею її перших кроків, опорою її зростання, орієнтиром на подальшому життєвому шляху.
Дякую тобі, жінко-дружино, яка назавжди поєднуєш свою долю з долею чоловіка у взаємному даруванні себе, на служіння спільності та життю.
Дякую тобі, жінко-дочко і жінко-сестро, яка приносиш у сімейне коло, а згодом і в ширший простір суспільного життя, багатства своєї чутливості, своєї інтуїції, своєї щедрості та своєї постійності.
Дякую тобі, жінко-працівнице, залученій до всіх сфер суспільного, економічного, культурного, мистецького та політичного життя, за незамінний внесок, який ти робиш у формування культури, здатної поєднати розум і почуття, у формування концепції життя, завжди відкритої до відчуття «таємниці», у розбудову економічних і політичних структур, сповнених більшої людяності.
Дякую тобі, жінко-посвячена, яка за прикладом найбільшої з-поміж жінок, Матері Христа, Воплоченого Слова, з покорою і вірністю відкриваєшся Божій любові, допомагаючи Церкві та всьому людству жити перед Богом у «подружній» відповіді, яка чудово виражає сопричастя, яке Він прагне встановити зі Своїм створінням.
Дякую тобі, жінко, вже самим фактом, що ти є жінкою! Завдяки сприйняттю, властивому твоїй жіночності, ти збагачуєш розуміння світу і сприяєш повноті істини людських взаємин.
Святий Іван Павло ІІ
(Лист до жінок, 29 червня 1995 року)
