Туринська плащаниця — це прямокутне лляне полотно розміром приблизно 4,41 м на 1,13 м, зіткане саржевим переплетенням, на якому присутнє зображення розп’ятого та закатованого чоловіка у передньому і задньому вигляді, який має ознаки та рани, подібні до тих, яких зазнав Ісус Назарянин.
Вона зберігається в Турині (Італія) у Кафедральному соборі.
Навколо зображення є дві чорні лінії, а також різні латки та сліди пошкоджень, спричинених пожежею в Шамбері (Франція), де вона зберігалася у 1532 році.
Плащаниця зазвичай пов’язується з полотном, яке, згідно з традицією, було використане для загортання тіла Ісуса під час поховання. Незважаючи на численні наукові дослідження, проведені до цього часу, досі немає одностайної думки щодо автентичності Плащаниці, ані щодо пояснення утворення зображення на ній; водночас це зображення глибоко пов’язане з подіями, описаними в Євангеліях.
На Плащаниці видно зображення чоловіка, у якого можна визначити не тільки стан смерті, але й причину смерті: розп’яття.
Зображення дещо важко сприймати через інверсію світлотіней, подібну до фотографічного негативу, але можна чітко розрізнити деякі ознаки, такі як трупне заклякання та відсутність будь-яких ознак розкладання. Крім того, на тілі присутні численні сліди бичування та синці на плечах, спричинені перенесенням хреста.
Чітко видно сліди цвяхів на руках і ногах, а також численні проколи на шкірі голови та велику рану в лівому боці (на Плащаниці вона розташована ліворуч, тобто відповідає правому боку загорнутого чоловіка).
Плащаниця відображає всі події, що передували розп’яттю:
бичування, удари по обличчю, сліди тернового вінця на голові, використання цвяхів для розп’яття, рани на руках і ногах і, нарешті, рану від удару списом, завдану одним із солдатів.
Його ноги не були зламані, відповідно до припису, наведеного у Виході 12:46 і процитованого в Івана 19:36: «Це сталося, щоб збулося Писання: “Жодна його кістка не буде зламана”».
На полотні Плащаниці спостерігаються два типи плям крові, ідентифікованих як людська кров групи АВ. Вони розрізняються за часом виділення крові з тіла: кров, що витікала до смерті, і кров, що з’явилася після смерті (трупна кров).
Католицька Церква не проголошує Плащаницю офіційно чудом, але дозволяє її шанування як реліквії або як знаку Страстей Христових.
Іван Павло II:
«Оскільки це не є предметом віри, Церква не має особливої компетенції, щоб висловлюватися з таких питань. Вона доручає вченим завдання продовжувати дослідження, щоб знайти належні відповіді на запитання, пов’язані з цим Льняним полотном, яке, згідно з традицією, мало огортати тіло нашого Спасителя, коли Його зняли з хреста.
Церква закликає досліджувати Плащаницю без упереджених позицій, які вважали б заздалегідь встановленими результати, котрі такими не є; вона закликає діяти з внутрішньою свободою та з уважною повагою як до наукової методології, так і до чутливості віруючих.
Найважливіше для віруючого полягає в тому, що Плащаниця є дзеркалом Євангелія. Дійсно, якщо роздумувати над святим Льняним полотном, неможливо не враховувати, що присутнє на ньому зображення має такий глибокий зв’язок із тим, що Євангелія розповідають про страсті та смерть Ісуса, що кожна чутлива людина, споглядаючи його, відчуває внутрішнє зворушення і глибоко переживає побачене».
© Tutti i diritti riservati. Riproduzione consentita solo chiedendo permesso a info@amicidilazzaro.it
(non verrà concesso a siti con pubblicità/ads o per usi commerciali)
© All rights reserved. Reproduction allowed only with permission from info@amicidilazzaro.it
(it will not be granted to sites with advertising/ads or for commercial uses)
