
Євангеліє від Івана 1,18 стверджує, що ніхто ніколи не бачив Бога. Однак у Старому Завіті є багато віршів, які стверджують прямо протилежне:
Буття 17,1; 18,1; Вихід 6,3; 24,10; Амоса 9,1 тощо.
Як пояснити цю суперечність?
Відповідь.
Спочатку прочитаймо ці біблійні уривки:
Івана 1,17-18: «Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина прийшли через Ісуса Христа. Бога ніхто ніколи не бачив: Єдинородний Син, який перебуває в лоні Отця, Він об’явив Його».
Івана 6,46: «Не тому, що хтось бачив Отця, але тільки Той, хто від Бога, — Він бачив Отця».
Івана 7,29: «Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене».
1 Івана 4,12: «Бога ніхто ніколи не бачив; коли ми любимо один одного, Бог перебуває в нас, і Його любов у нас досконала».
Усі ці посилання з писань Івана в Новому Завіті стосуються Виходу 33,20, у розповіді про Мойсея на горі: Вихід 33,18-23: (Мойсей) сказав Йому: «Покажи мені Твою славу!» Він відповів: «Я проведу перед тобою всю Мою доброту і проголошу перед тобою Моє ім’я: Господь. Я виявлю милість тому, кому захочу виявити милість, і змилосерджуся над тим, над ким захочу змилосердитися». Господь додав: «Але ти не можеш побачити Мого обличчя, бо людина не може побачити Мене і залишитися живою». Господь сказав також: «Ось місце біля Мене. Ти станеш на скелі: коли проходитиме Моя слава, Я поставлю тебе в ущелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду. Потім Я заберу руку, і ти побачиш Мою спину, але Мого обличчя не можна побачити».
Коментар до Виходу 33,20
«Між святістю Бога та негідністю людини існує така велика прірва, що людина мала б померти, якби побачила Бога віч-на-віч (пор. Вихід 19,21; Левіт 16,2; Числа 4,20) або навіть лише почула Його (пор. Вихід 20,19; Второзаконня 5,24-26; див. також 18,16).
Тому Мойсей (у Виході 3,6), Ілля (1 Царів 19,13) і навіть серафими (в Ісаї 6,2) закривають свої обличчя перед Ягве.
Той, хто залишається живим після того, як побачив Бога, переживає найбільше здивування (Буття 32,31; Второзаконня 5,24) або релігійний екстаз (Суддів 6,22-23; Ісаї 6,5).
Бог рідко дарує таку благодать, Вихід 24,11, як, зокрема, Мойсеєві: так Господь говорив з Мойсеєм «віч-на-віч, як людина говорить зі своїм ближнім» (Вихід 33,11; Числа 12,7-8; Второзаконня 34,10), а також з Іллею в 1 Царів 19,11 і далі.
Обидва стануть свідками Преображення Христа, богоявлення Нового Завіту (Матвія 17,3), і, згідно з християнською традицією, будуть головними представниками містичного споглядання Бога (разом із Павлом у 2 Коринтян 12,1 і далі).
У Новому Завіті «слава» Бога об’являється в Ісусі (Вихід 24,16 та Івана 1,14; 11,40). Ніхто не бачив Отця, а лише Ісус, Син (Івана 1,18; 6,46; 1 Івана 4,12).
Люди зустрінуть Бога віч-на-віч лише в небесному блаженстві (Матвія 5,8; 1 Івана 3,2; 1 Коринтян 13,12; 2 Коринтян 4,4-6) (З: The New Jerusalem Bible. Лондон: Darton, Longman & Todd, 1985, с. 125).
Останнє міркування (редакція Amici di Lazzaro)
Біблійні тексти використовують поняття «бачити Бога» по-різному: деякі описують видіння або конкретні прояви Божої присутності, інші підкреслюють неможливість безпосередньо побачити обличчя Бога, тоді як ще інші говорять про пізнання Бога в ширшому значенні. Тому розповіді Старого Завіту не обов’язково вважати всі просто метафорами.
Старий Завіт описує реальні, але часткові прояви Бога, тоді як Іван говорить про повне бачення Отця: це пізнання остаточно об’являється через Сина.
Отже, розв’язання полягає не в тому, щоб ігнорувати відмінність між цими текстами, а в тому, щоб визнати її та зрозуміти, як Іван тлумачить її у світлі Христа.
Es freut mich, dass Sie die Texte unserer Webseite https://antwortenanmuslime.de auf www.amicidilazzaro veröffentlichen wollen und erlauben es gerne.
P. Christian W. Troll SJ (30/4/22)

