in

Біографія святої Джанни Беретти Молли

Gianna_Beretta_Molla
See page for author, Public domain, via Wikimedia Commons

Джанна Беретта народилася в Мадженті (дієцезія і провінція Мілан) 4 жовтня 1922 року, десятою з 13 дітей подружжя Альберто Беретти та Марії Де Мікелі.

Вже змалку вона прийняла дар віри та отримала християнське виховання завдяки своїм батькам. Цей шлях віри привів її до того, щоб сприймати життя як чудовий Божий дар, довіряти Божому Провидінню, бути переконаною в необхідності та дієвості молитви.

Перше Святе Причастя у віці п’яти з половиною років стало для Джанни важливою подією, оскільки відтоді вона почала регулярно приступати до Євхаристії, яка мала давати їй підтримку і світло протягом усього її життя.

Не бракувало труднощів і страждань: зміни школи, слабке здоров’я, переїзди родини, хвороба і смерть батьків. Однак усе це не спричинило в Джанні травм чи внутрішньої нестабільності завдяки її глибокому духовному життю; навпаки, це вдосконалило її чутливість і зміцнило її чесноти.

У роки навчання в ліцеї та університеті вона була молодою, лагідною, вольовою і стриманою; сумлінно навчаючись, вона втілювала свою віру у щедрому апостольському служінні серед молодих дівчат Католицької Акції та в милосердній допомозі людям похилого віку й потребуючим у Конференціях святого Вінсента де Поля.

Здобувши у 1949 році диплом з медицини та хірургії в Університеті Павії, вона певний час розглядала можливість присвятити себе місіонерському служінню як лікар, наслідуючи також приклад свого брата, отця Альберто, місіонера в Бразилії. Після ретельного пошуку свого покликання вона, однак, зрозуміла, що її шляхом є подружжя і сім’я.

У 1950 році вона відкрила лікарський кабінет у Мезеро, а в 1952 році спеціалізувалася з педіатрії в Міланському університеті. Вона сприймала лікарську професію як справжню «місію» і серед своїх пацієнтів особливо опікувалася матерями, дітьми, людьми похилого віку та бідними.

Виконуючи свою працю лікаря, вона поглиблювала своє щедре служіння в Католицькій Акції, присвячуючи себе «наймолодшим», і водночас виражала свою велику радість життя та захоплення красою творіння через лижі й альпінізм. Вона роздумувала над своїм покликанням, молячись і спонукаючи інших до молитви, вважаючи і його Божим даром. Обравши покликання до подружжя, вона прийняла його з великим ентузіазмом і вирішила повністю віддати себе, «щоб створити по-справжньому християнську сім’ю».

Вона заручилася з інженером П’єтро Моллою і переживала період заручин у радості та любові. Вона дякувала Господу і молилася. Вони одружилися 24 вересня 1955 року в базиліці святого Мартина в Мадженті, і вона була щасливою дружиною. Після одруження з П’єтро Моллою вони оселилися в Понте-Нуово-ді-Маджента. Окрім лікарської професії та сімейного життя, Джанна щедро присвячувала себе також допомозі матерям і дітям, добровільно працюючи в різних соціальних заходах.

У листопаді 1956 року вона стала, понад усяку міру щасливою, мамою П’єрлуїджі; у грудні 1957 року — Маріоліні; у липні 1959 року — Лаури. Вона вміла просто й гармонійно поєднувати обов’язки матері, дружини, лікаря та велику радість життя.

У вересні 1961 року, наприкінці другого місяця вагітності, її спіткали страждання і таємниця болю: в матці виникла фіброма. Перед необхідним хірургічним втручанням, усвідомлюючи ризик, який становило продовження вагітності, вона благала хірурга врятувати життя дитини, яку носила під серцем, і віддалася молитві та Божому Провидінню. Життя було врятовано; вона подякувала Господу і провела сім місяців, які відділяли її від пологів, з незрівнянною силою духу та незмінною відданістю своїм обов’язкам матері й лікаря. Вона тремтіла від страху, щоб дитина в її лоні не народилася хворою, і просила Бога, щоб цього не сталося.

За кілька днів до пологів, завжди довіряючи Божому Провидінню, вона була готова віддати своє життя, щоб врятувати життя своєї дитини:

«Якщо вам доведеться вибирати між мною і дитиною, не вагайтеся: виберіть — і я цього вимагаю — дитину. Врятуйте її».

Вранці 21 квітня 1962 року вона народила Джанну Емануелу, а вранці 28 квітня, незважаючи на всі зусилля та лікування, спрямовані на порятунок обох життів, серед невимовних страждань, після того як повторила молитву «Ісусе, я люблю Тебе, Ісусе, я люблю Тебе», вона свято відійшла з життя.

Їй було 39 років. Її похорон став великим проявом одностайного глибокого зворушення, віри та молитви.

Її поховали на кладовищі Мезеро, тоді як швидко поширювалася слава про її святість — через її життя та через жест любові й мучеництва, який став його вінцем.

«Обдумане самопожертвування» — так Папа Павло VI визначив вчинок блаженної Джанни, згадуючи під час недільної молитви «Ангел Господній» 23 вересня 1973 року «молоду матір із Міланської дієцезії, яка, щоб дати життя своїй дитині, з обдуманим самопожертвуванням принесла в жертву власне життя». Очевидним є у словах Святішого Отця посилання на Христа, Голгофу та Євхаристію.

Іван Павло II беатифікував її 24 квітня 1994 року, а канонізував 16 травня 2004 року.

Літургійний спомин святої Джанни Беретти Молли відзначається 28 квітня.

© Tutti i diritti riservati. Riproduzione consentita solo chiedendo permesso a info@amicidilazzaro.it
(non verrà concesso a siti con pubblicità/ads o per usi commerciali)

© All rights reserved. Reproduction allowed only with permission from info@amicidilazzaro.it
(it will not be granted to sites with advertising/ads or for commercial uses)

prayer-888757_1280

Я вірю в молитву (Отець Андреа Гаспаріно)

Благання до Чудотворного медальйона