in

Успіння Богородиці (Папа Іван Павло ІІ)

Tizian_041
  1. Щодо завершення земного життя Марії Собор відтворює формулювання Булли про визначення догмату про Внебовзяття і стверджує: «Непорочна Діва, збережена вільною від будь-якої плями первородного гріха, після завершення земного життя була взята тілом і душею до небесної слави» (Lumen Gentium, 59). Цією формулою Догматична конституція Lumen gentium, наслідуючи мого Високоповажного Попередника Пія XII, не висловлюється щодо питання смерті Марії. Однак Пій XII не мав наміру заперечувати факт смерті, а лише не вважав за доцільне урочисто стверджувати, як істину, яку повинні прийняти всі вірні, смерть Богородиці. Деякі богослови, щоправда, обстоювали звільнення Діви від смерті та її безпосередній перехід від земного життя до небесної слави. Проте ця думка була невідомою аж до XVII століття, тоді як насправді існує спільна традиція, яка вбачає у смерті Марії її вступ до небесної слави.
  2. Чи можливо, що Марія з Назарета пережила у своєму тілі драму смерті? Розмірковуючи про долю Марії та про її стосунки з божественним Сином, видається правомірним відповісти ствердно: оскільки Христос помер, було б важко стверджувати протилежне щодо Матері. Саме так міркували Отці Церкви, які не мали щодо цього жодних сумнівів. Досить згадати святого Якова Сарузького (+ 521), згідно з яким «хор дванадцяти Апостолів», коли для Марії настав «час іти шляхом усіх поколінь», тобто шляхом смерті, зібрався, щоб поховати «дівоче тіло Блаженної» (Discorso sulla sepoltura della Santa Genitrice di Dio, 87-99 in C. VONA, Lateranum 19 [1953], 188). Святий Модест Єрусалимський (+ 634), після того як широко говорив про «найблаженніше успіння преславної Богородиці», завершує свою «похвалу», прославляючи чудесне втручання Христа, який «воскресив її з гробу», щоб узяти її із Собою у славу (San Modesto di Gerusalemme, Enc. in dormitionem Deiparae semperque Virginis Mariae, nn. 7 e 14: PG 86 bis, 3293; 3311). Святий Йоан Дамаскин (+ 704), зі свого боку, запитує: «Як же та, яка під час народження переступила всі межі природи, тепер підкоряється її законам, і її непорочне тіло піддається смерті?» І відповідає: «Безперечно, потрібно було, щоб смертна частина була відкладена, щоб зодягнутися в безсмертя, бо й Владика природи не відкинув досвіду смерті. Він, справді, помирає за тілом і смертю знищує смерть, тлінню дарує нетління, а смерть робить джерелом воскресіння». (San Giovanni Damasceno, Panegirico sulla Dormizione della Madre di Dio, 10: SC 80,107).
  3. Правда, що в Одкровенні смерть представлена як покарання за гріх. Однак той факт, що Церква проголошує Марію звільненою від первородного гріха завдяки особливому Божому привілею, не дає підстав робити висновок, що вона отримала також тілесне безсмертя. Мати не є вищою за Сина, який прийняв смерть, надавши їй нового значення і перетворивши її на засіб спасіння. Залучена до відкупительної справи та поєднана зі спасительною жертвою Христа, Марія могла розділити страждання і смерть заради відкуплення людства. І щодо Неї справедливе те, що Север Антіохійський говорить про Христа: «Без попередньої смерті, як могло б відбутися воскресіння?» (Severo d’Antiochia, Antiiulianistica, Beirut 1931, 194s). Щоб стати учасницею воскресіння Христа, Марія насамперед мала розділити Його смерть.
  4. Новий Завіт не подає жодних відомостей про обставини смерті Марії. Це мовчання дає підстави припускати, що вона настала природним чином, без жодної особливої обставини, гідної згадки. Якби це було не так, як могла б ця звістка залишитися прихованою від сучасників і якимось чином не дійти до нас? Що стосується причин смерті Марії, то необґрунтованими видаються погляди, які прагнуть виключити для Неї природні причини. Важливішим є дослідження духовного ставлення Діви в момент її відходу з цього світу. З цього приводу святий Франциск Сальський вважає, що смерть Марії настала як наслідок пориву любові. Він говорить про смерть «у любові, через любов і заради любові», доходячи тому до твердження, що Богородиця померла від любові до свого Сина Ісуса (San Francesco di Sales, Traité de l’Amour de Dieu, Lib. 7, c. XIII-XIV). Яким би не був органічний і біологічний факт, що з фізичного погляду спричинив припинення життя тіла, можна сказати, що перехід від цього життя до іншого був для Марії дозріванням благодаті у славі, так що ніколи смерть не могла бути такою відповідно осмислена як «успіння», як саме в цьому випадку.
  5. У деяких Отців Церкви знаходимо опис самого Ісуса, який приходить забрати свою Матір у момент смерті, щоб ввести її в небесну славу. Таким чином, вони представляють смерть Марії як подію любові, яка привела її до її божественного Сина, щоб розділити Його безсмертне життя. Наприкінці свого земного існування Вона, як Павло і навіть більше за нього, пережила бажання звільнитися від тіла, щоб назавжди бути з Христом (пор. Флп 1, 23).

Папа Іван Павло ІІ – 25 червня 1997 р.

jesus-ge33e9027d_1280

Поради щодо безпеки для тих, хто навертається з ісламу або інших релігій до католицизму

8b391306-272e-4dbe-97a4-1c67b048d29e

Що таке примусовий шлюб?