
Передусім згадаймо, що християнська молитва — це розмова з Богом: Богом, Який слухає, говорить, діє і любить.
Бог, тобто Отець, Син і Святий Дух, любить усіх нас: грішників і святих, здорових і хворих.
Рейкі ж ґрунтується на припущенні, що існує прихована, універсальна, космічна енергія, присутня всюди, якою можна керувати за допомогою символів і обрядів, відомих лише небагатьом.
Ця енергія нібито присутня всюди, зокрема й усередині нас.
Отже, розуміємо, що рейкі — це не форма молитви.
Рейкі радше належить до тих класичних випадків, коли людина мріє стати Богом або використати Бога у своїх цілях. Бажання спрямовувати божественну енергію на власний розсуд — це спосіб сказати: «Я можу все, якщо захочу»?
Наслідок цього — Бог стає непотрібним. Ось чому ті, хто практикує рейкі, часто втрачають віру або, у будь-якому разі, вже не розуміють, наскільки потрібні віра й Бог (а також потреби вірити в Нього), і не осягають глибини віри.
Бог рейкі — безіменний бог, яким можна користуватися на власний розсуд. Це не-бог. Він відсутній. Він лише постачальник енергії. Батарейка.
Для рейкістів достатньо розкрити чакри — канали, з яких можна черпати те, що потрібно: енергію і силу. Однак рейкі не дає відповідей на найглибші запитання: про життя, смерть, страждання, самотність. У цьому полягає велика відмінність від християнства.
Ісус, Бог, Який став людиною, має ім’я, страждав, як і ми, і заради нас, та переміг смерть. І з Ним ми можемо розмовляти, плакати, просити, слухати й дозволяти Йому діяти, навіть просто довіряючи Йому.
У рейкі ж людина намагається підмінити Бога, пробуючи стати цілителем.
Спроба прирівняти покладання рук у рейкі до покладання рук у християнських обрядах також є глибоко хибною та оманливою: у християнстві покладання рук — це спосіб закликати Бога, а не Його потік чи енергію: Бог не передається через руки.
Покладання рук — це біблійний жест. Він у зрозумілий для вірян спосіб означає, що Святий Дух, Божий дар, закликається згори.
Крім того, справжня християнська молитва з покладанням рук, чи то молитва про зцілення, закликання чи благословення, нічого не нав’язує Богові. Бог — не іграшка й не маріонетка, яка діє лише тому, що ми молимося.
Адже наші прохання завжди підпорядковані Його волі, яка часом є незбагненною. Наприкінці кожного прохання Ісус вчить нас пам’ятати ці слова: «Але нехай буде не моя воля, а Твоя».
Ось чому рейкі не має нічого спільного з християнською вірою. Це радше форма світського звернення, своєрідна атеїстична молитва, звернена до природи, яку вважають майже язичницьким божеством (наприклад, Матір’ю-природою, Матір’ю-Землею, Геєю).
Краще триматися подалі від рейкі й не витрачати гроші на курси та навчання з рейкі.
Отже, відповідь така: рейкі — це не молитва, і покладатися на нього не варто.
Q.C. x Amici di Lazzaro
© Tutti i diritti riservati. Riproduzione consentita solo chiedendo permesso a info@amicidilazzaro.it
(non verrà concesso a siti con pubblicità/ads o per usi commerciali)
© All rights reserved. Reproduction allowed only with permission from info@amicidilazzaro.it
(it will not be granted to sites with advertising/ads or for commercial uses)

