in

Воплочення (свята Джемма Ґальгані)

Вранці 25 березня ангел-охоронець каже їй (святій Джеммі Ґальґані): 

Я не знала, що й думати; мене здивували ці слова. «Доню, — додав він, — я твій охоронець, посланий Богом; я прийшов, щоб відкрити тобі таємницю, величнішу за всі інші таємниці».
Моє здивування ще більше зросло, а я й досі нічого не розуміла… Мій ангел це помітив і сказав мені: «Пам’ятаєш, що я обіцяв тобі дванадцять днів тому?» Я замислилася й невдовзі пригадала. «Знай же, доню моя, що я розповім тобі про Пресвяту Марію, про дівчину, таку смиренну перед світом, але безмежно величну перед Богом; я розповім тобі про найпрекраснішу, найсвятішу з усіх створінь; про улюблену доньку Всевишнього, про ту, якій судилося незрівнянне достоїнство — стати Матір’ю Божою»

… Була вже глибока ніч, і Пресвята Марія сама перебувала у своїй кімнаті: молилася, цілковито занурена в Бога. Раптом убогу кімнату осяяло яскраве світло, і архангел, набувши людської подоби й оточений незліченною кількістю ангелів, підійшов до Марії — шанобливий і водночас величний. Він схилився перед Нею, як перед Володаркою, усміхнувся, наче вісник радісної звістки, і промовив до Неї лагідними словами: «Радуйся, Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками». О прекрасне, о величне й піднесене привітання, якого ніколи не чули на землі й ніколи вже не почують!

… «Щойно небесний архангел промовив ці слова, він замовк, ніби чекаючи на її знак, щоб пояснити своє Боже послання. Однак Марія, почувши це дивовижне привітання, стривожилася; мовчала й роздумувала. Та, можливо, ти думаєш, доню моя, що до Марії ніколи не сходили ангели з раю? Вона щомиті тішилася їхніми відвідинами та солодкими бесідами з ними… Вона не намагалася збагнути розумом таємничий зміст слів, а стривожилася, бо вважала себе негідною ангельського привітання. Ах, доню моя, — повторював мені ангел, — якби Марія знала, наскільки Її смирення було до вподоби Господеві, Вона не вважала б себе негідною ангельської пошани. «Як же так, — казала Вона собі, — ангел Божий називає мене благодатною, тоді як я визнаю себе негідною будь-якої Божої ласки? Як же так, — міркувала Марія, — ангел із раю називає мене благословенною між жінками, тоді як я найнікчемніша, найпідліша й найжалюгідніша з усіх жінок? Яка ж таємниця прихована під покровом такого величного привітання?..»

«На ангельське привітання Марія не відповіла; тоді Гавриїл, щоб розвіяти її тривогу, повторив: «Не бійся, Маріє, бо Ти єдина знайшла благодать у Всевишнього. Від цієї миті зачнеш у своєму лоні Сина, назвеш Його Ісусом, і всі називатимуть Його Сином Всевишнього: Йому буде дано престол Давида, Він царюватиме вічно, і Його царству не буде кінця». Цими піднесеними словами архангел повністю пояснив Марії своє послання…

«Ангел уже відкрив Діві таємницю великої місії, а саме, що Їй належить стати Матір’ю Сина Всевишнього. Тоді Вона звернулася до ангела й промовила: «Як же це станеться, якщо я зберігаю незаплямованою свою дівочу чистоту?» (Адже це було провіщено в пророцтві Ісаї, де сказано, що Христос має народитися від Діви-Матері)… Знай, — сказав мені тут мій ангел, — що Пресвята Марія, подаючи нечуваний досі приклад, ще з юних літ присвятила свою дівочу квітку небесному Нареченому чистих душ і, хоч не була підвладна почуттю бунтівної пожадливості, не занедбувала оберігати свої лілеї серед тернів умертвіння плоті».

«Поміркуй, — казав він мені, — як Пресвята Марія мовчала про все, що стосувалося великої таємниці, і заговорила та стривожилася лише тоді, коли почула про свою чисту й незаплямовану цноту, і з настійливим проханням звернулася до того ангела Божого… Чи зрозуміла ти, доню, як сильно Марія любила цю прекрасну, ангельську, небесну чесноту? А як ти гадаєш, хто любив її більше — Ісус чи Марія? Звичайно, Ісус, Який ніколи не обрав би Собі Матір’ю нікого, крім чистої, непорочної Діви».

Ангел Гавриїл відповів: «Маріє, Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе; тому й Дитя, що народиться від Тебе, буде святим — істинним Сином Божим. Також сповіщаю Тобі, що Єлисавета, Твоя родичка, у старості зачала сина, і та, яку називали неплідною, вже на шостому місяці, бо пам’ятай: для Бога немає нічого неможливого». Ангел Гавриїл продовжив, звертаючись до Пресвятої Марії, такими словами: «Заспокойся й утішся, благословенна Діво: саме Божий Дух зійде, щоб учинити плідним Твоє непорочне лоно. Всемогутня сила Всевишнього вчинить у Тобі нове чудо: зберігаючи за Тобою честь Діви, дарує Тобі радість Матері. Святий, Якого Ти зачнеш у своєму лоні, буде не ким іншим, як Сином Божим». Цими словами архангел Гавриїл відкрив таємницю, пояснив таємницю й заспокоїв Марію.

«Усе вже було з’ясовано, бракувало лише останнього слова Марії, щоб Діва стала Матір’ю Божою. Божественне Слово, народжене від Отця у сяйві святих, не мало мати батька на землі, так само як не мало матері на небі. А Марія, обрана Матір’ю Єдинородного Сина Божого Отця, ставала Його єдинородною донькою. Вона мала дати Божественному Слову людські члени зі своєї дівочої сутності, тож була піднесена до невимовного достоїнства Матері Сина Божого. А оскільки на Марію мав зійти Святий Дух, Який своєю всемогутньою силою осінив би Її й зробив Матір’ю-Дівою Сина Божого, то Вона була піднесена до високої честі Нареченої Святого Духа».

«Відкривши таємницю й цілковито заспокоївши Діву, Божий посланець замовк, з нетерпінням чекаючи на Її відповідь, тобто на згоду Марії на втілення вічного Слова… І Вона відповідає: «Ось я, Господня слугиня: нехай зі мною станеться за твоїм словом». Пролунали ці величні слова, і Марія стала Матір’ю Сина Всевишнього. Від цих слів радіє небо, утішається весь світ. Ангел шанобливо схиляється перед своєю Володаркою, а потім злітає й повертається до раю.

Приймаючи найвище достоїнство Матері Божої, Марія смиренно назвала Себе слугинею Господньою. Її глибоке смирення, у якому ангел Господній застав Її заглибленою в молитву й майже зніченою перед Богом, не покинуло Її ні після славного привітання, ні після ще славнішої пропозиції стати Матір’ю Божественного Слова.

«Марія промовила своє чудесне «нехай станеться», і в одну мить Божий Дух утворив у Її лоні з Її найчистішої дівочої сутності ніжне й досконале тільце та з’єднав із ним людську душу; а з ними обома — у найтіснішій іпостасній єдності — з’єдналася Божественна Особа Слова. О чудо! Той Бог, Якого не може вмістити безмежжя небес, перебуває в лоні Марії. Той Бог, Який одним пальцем підтримує величезну будову всесвіту, підтримується чистим лоном Діви. Хто може описати, якою повнотою радості сповнилася й запалала душа Марії в ту щасливу мить, коли Вона стала Матір’ю Сина Божого? Цар царів, великий Володар володарів поставив свій престол у незаплямованому лоні Марії. Безмежна радість охопила Марію, коли Вона вдивилася в безмежне світло й змогла споглядати таємниче сяйво Божества.

«Приймаючи незрівнянне достоїнство Матері Божої, Марія водночас приймала благородне покликання стати Матір’ю людського роду. Радіймо: Марія, давши ангелові свою скромну згоду, усиновила вас, ставши Матір’ю всіх».

people-2589047_1280

Обман сімейних розстановок

reiki-bufala

Рейкі не є формою молитви