
Як демон у подобі Розп’ятого не раз являвся братові Руфіну й казав йому, що той марно робить добро, бо не належить до обраних для вічного життя. Святий Франциск, довідавшись про це з Божого об’явлення, допоміг братові Руфіну розпізнати свою оману.
Брат Руфін, один із найшляхетніших мужів Ассізі й товариш святого Франциска, чоловік великої святості, певний час зазнавав тяжких душевних спокус і нападів демона щодо передвизначення. Через це він завжди був похмурий і сумний, бо демон вкладав йому в серце думку, що він приречений на загибель і не належить до числа передвизначених до вічного життя, а отже, усе, що він робив в Ордені, було марним.
Ця спокуса тривала багато днів. З сорому брат Руфін не відкривав її святому Францискові; однак не переставав молитися й дотримуватися звичних покут і постів. Побачивши це, ворог почав додавати смуток до смутку і, крім внутрішньої боротьби з ним, спокушав його також ззовні фальшивими видіннями.
Одного разу він явився йому в подобі Розп’ятого і сказав:
«О брате Руфіне, навіщо ти виснажуєш себе покутою та молитвою, коли не належиш до тих, кому передвизначено вічне життя? Повір мені: я знаю, кого обрав і передвизначив. Не вір синові П’єтро Бернардоне, якщо він казатиме тобі протилежне, і навіть не запитуй його про це, бо ні він, ні хтось інший цього не знає — лише я, Син Божий. Тож повір мені напевно: ти належиш до числа приречених на загибель. І син П’єтро Бернардоне, і твій батько, і батько твого батька приречені на загибель; і кожен, хто йде за Франциском, ошуканий».
Після цих слів брат Руфін почав так затьмарюватися під впливом князя темряви, що поступово втратив усю віру й любов до святого Франциска, якого раніше так любив. Він більше не хотів розповідати йому про те, що з ним діялося. Але те, чого брат Руфін не відкрив святому отцеві, було об’явлене Святим Духом.
Святий Франциск, духовним зором побачивши велику небезпеку, в якій опинився брат, послав брата Массео покликати його. Брат Руфін суворо відповів йому: «Що мені до брата Франциска?»
Тоді брат Массео, сповнений Божої мудрості й розпізнавши демонську оману, сказав йому: «О брате Руфіне, хіба ти не знаєш, що брат Франциск — наче Божий ангел, який просвітив багато душ у світі і через якого ми отримали Божу благодать? Тому я хочу, щоб ти за будь-яку ціну пішов до нього, бо ясно бачу, що демон тебе ошукав».
Після цих слів брат Руфін вирушив до святого Франциска.
Побачивши його здалеку, святий Франциск почав гукати: «О бідолашний брате Руфіне, кому ти повірив?»
Коли брат Руфін підійшов до нього, він докладно розповів про всі спокуси, яких зазнав від демона, — і внутрішні, і ті, що приходили через видіння. Святий Франциск ясно показав йому, що той, хто йому являвся, був демоном, а не Христом, і що ні в якому разі не слід піддаватися його спокусам.
Він сказав йому: «Коли демон знову скаже тобі: “Ти приречений на загибель”, відповідай йому: “Відкрий рот; зараз я тобі туди насеру”.
Це буде знаком, що перед тобою демон, а не Христос: щойно ти так відповіси йому, він негайно втече.
Ти міг би розпізнати, що це демон, і за іншою ознакою: він закам’янив твоє серце до всього доброго. Це саме його діло. А благословенний Христос ніколи не закам’янює серця вірної людини; навпаки, робить його м’якшим, як каже устами пророка: “Я заберу у вас кам’яне серце і дам вам серце з плоті”».
Тоді брат Руфін, побачивши, що святий Франциск знає всі подробиці його спокуси, був глибоко зворушений його словами. Він почав рясно плакати, припадати до ніг святого Франциска й смиренно визнавати свою провину за те, що приховував від нього те, що переживав.
Так він знайшов розраду й потіху в настановах святого отця і докорінно змінився на краще. Насамкінець святий Франциск сказав йому: «Іди, сину мій, сповідайся і не полишай звичної молитви. Знай напевно: ця спокуса принесе тобі велику користь і втіху, і невдовзі ти матимеш цьому доказ».
Брат Руфін повернувся до своєї келії в лісі й молився, обливаючись слізьми, аж ось ворог знову з’явився йому у видимій подобі Христа. Він сказав: «О брате Руфіне, хіба я не казав тобі не вірити синові П’єтро Бернардоне й не виснажувати себе слізьми та молитвами, бо ти приречений на загибель? Навіщо ти мучиш себе, поки живий, якщо після смерті все одно будеш приречений на загибель?»
Брат Руфін негайно відповів: «Відкрий рот; зараз я тобі туди насеру».
Демон, обурений, миттю втік, здійнявши таку бурю й такий каменепад на горі Субазіо, що довго було чути гуркіт брил, які летіли вниз схилом.
Камені котилися й билися один об одного з такою силою, що з них сипалися жахливі вогняні іскри.
Почувши страхітливий гуркіт, святий Франциск і його товариші вийшли з місця, де перебували, сповнені подиву, щоб побачити, що сталося. І досі розповідають, що на тому місці можна побачити той величезний кам’яний обвал. Тоді брат Руфін ясно зрозумів, що його ошукав демон. Повернувшись до святого Франциска, він знову кинувся на землю і визнав свою провину. Святий Франциск утішив його лагідними словами й відпустив його до келії, сповненого втіхи. Коли брат Руфін побожно молився, йому з’явився благословенний Христос і зігрів усю його душу Божою любов’ю. Він сказав: «Ти добре вчинив, сину мій, повіривши братові Францискові, бо той, хто засмутив тебе, був демоном. А Я — Христос, твій Учитель. І на доказ того, що це правда, дарую тобі такий знак: доки житимеш, більше ніколи не зазнаєш ні смутку, ні журби».
Сказавши це, Христос відійшов, залишивши його сповненим такої великої радості й духовної насолоди та такого піднесення духу, що він день і ніч перебував у захваті, заглиблений у Бога. Відтоді він був настільки утверджений у благодаті й упевненості у власному спасінні, що став зовсім іншою людиною. Він залишався б день і ніч у молитві, споглядаючи божественні речі, якби інші йому це дозволили.
Тому святий Франциск казав про нього, що Христос канонізував брата Руфіна ще за його життя і що, крім тих випадків, коли той був перед ним, Франциск без вагань називав його святим Руфіном, хоча той іще жив на землі.
На славу Ісуса Христа і вбогого Франциска. Амінь.
Джерело: «Квітоньки святого Франциска», розділ XXIX, анонімний твір XIV століття. Текст опрацьовано сучасною італійською мовою на основі текстової традиції видання Антоніо Чезарі (1860).

